Камʼянець-Подільська Єпархія УГКЦ

Кам’янець-Подільська єпархія — єпархія Тернопільсько-Зборівської Митрополії Української Греко-Католицької Церкви. Охоплює Хмельницьку область та простягається на 20 645 км². Захоплює 1452 населених пункти, у яких проживає 1 298 304 осіб.

Назва єпархії, що логічно розуміється, походить від м. Кам’янця-Подільського. Проте резиденція єпископа Кам’янець-Подільського розташована в м. Хмельницькому. Географічно єпархія має таких сусідів: на півдні — Чернівецька єпархія, на заході — Бучацька та Тернопільсько-Зборівська, на півночі — Луцький екзархат, на сході — Київська архиєпархія.

Християнство на Подільських землях України бере свій початок з найдавніших княжих часів. Поділля в різні історичні часи належало до різного підпорядкування: Київська Держава, Галицько — Волинське князівство. У першій половині ХІV ст. Кам’янець став центром Подільського князівства під владою князівського роду Коріятовичів. Згодом Поділля опинилося під пануванням Великого Князівства Литовського, а потім перейшло до Корони Подільської. З 1463 року місто стає центром Подільського воєводства та отримує статус королівського міста.

Церковні структури на Поділлі

Церковні структури на Поділлі є давніми. У 1539 р. у Київській митрополії відновлюється самостійне Галицьке єпископство і єпископа Макарій Тучапський вперше згадується у своєму титулі як єпископа Галицький, Львівський і Кам’янець-Подільський.

Кам’янець-Подільський, який належав до Галицької митрополії, залишався частиною Галицького єпископства. Він не став окремим єпископством, але у зв’язку з його важливістю у титулі єпископа галицького і львівського з’явився ще й титул «кам’янецький» або «подільський». Цей титул буде збережений потім Галицькими митрополитами. Таким чином, Кам’янець-Подільський став один із трьох крилосів, на які ділилася розлога єпархія.

Згідно з Бучацьким миром 1672 р., Кам’янець відійшов на короткий час під турецьке панування. У цей час (1681 р.) царгородський патріарх Яків скористався пануванням Туреччини і встановив у Кам’янці-Подільському нову митрополію для православних.

Найбільший розквіт єпархії у ХVIІІ столітті

Вже у 1699 році, згідно з Карловецьким миром, Кам’янець повернувся до Польщі.

1699 р. — перша спроба заснувати у Кам’янець-Подільському окрему єпархію.

Кам’янець-Подільська єпархія завжди була складовою частиною древньої Львівської єпархії. У 1772 році Львівська єпархія ділилася на 71 деканат, що об’єднував 2 058 парафій які населяли близько 800 тисяч вірних греко-католиків. Ці парафії покривали територію близько 46 тисяч км². Адміністративно чимала за розміром Львівська єпархія була поділена на три частини — так звані титулярні єпархії, Галицька, Львівська та Кам’янець-Подільська єпархія. Всі вони завжди були під юрисдикцією одного єпископа.

Львівська єпархія відповідно мала три кафедральні храми: головну катедру св. Юра у Львові та дві титулярні прокатедри — Успення Пресвятої Богородиці у Крилосі біля Галича та Пресвятої Трійці у Кам’янець-Подільському. У кожному з цих храмів був офіціал, призначений самим єпископом, який вирішував усі церковні справи на місці. До слова, у Кам’янець-Подільській єпархії був виділений окремий округ з центром у місті Бар, де служив окремий помічник.

У 1772 році Кам’янецька єпархія була поділена на 25 деканатів, що об’єднували 919 парафій.

Адміністративний поділ Кам’янець-Подільської єпархії (1772 р.)

Бар (Вінницька область)
Більче (нині: Більче Золоте) (Борщівський район, Тернопільська область)
Городок (Хмельницька область)
Гусятин (Хмельницька область)
Деражня (Хмельницька область)
Зіньків (Віньковецький район, Хмельницька область)
Кам’янець-Подільський (Хмельницька область)
Китайгород (Кам’янець-Подільський район, Хмельницька область)
Копайгород (Барський район, Вінницька область)
Королівка (Борщівський район, Тернопільська область)
Летичів (Хмельницька область)
Меджибіж (Летичівський район, Хмельницька область)
Могилів-Подільський (Вінницька область)
Пилявці (нині: Пилява) (Старосинявський район, Хмельницька область)
Плоскирів (нині: Хмельницький)
Сатанів (Городоцький район, Хмельницька область)
Скала (нині: Скала-Подільська) (Борщівський район, Тернопільська область)
Смотрич (Дунаєвецький район, Хмельницька область)
Снітків (Мурованокуриловецький район, Вінницька область)
Соколець (Немирівський район, Вінницька область)
Солобківці (Ярмолинецький район, Хмельницька область)
Червоногород (нині зник) (Заліщицький район, Тернопільська область)
Чорний Острів (Хмельницький район, Хмельницька область)
Шаргород (Вінницька область)
Ягільниця (Чортківський район, Тернопільська область)

Варто зазначати. що XVIII ст. століття стало періодом найбільшого розвитку тодішніх структури єпархій.

Перший поділ Речі Посполитої (1772 рік)

Ця історична подія принесла Великі зміни у релігійне життя Кам’янець-Подільської єпархії. Попри те, що більша частина Львівської єпархії відійшла до австрійських володінь, майже ціла Кам’янець-Подільська єпархія (810 парафій), за винятком чотирьох деканатів (109 парафій), залишилася під пануванням Польщі. Таким чином, єпископ Львівський знаходився за кордоном від цієї частини своєї єпархії.

Спочатку Поділ Речі Посполитої, а потім Чотирьохлітній Сейм (1788–1792 рр.) спровокували нові спроби створення окремої єпархії на Поділлі. Влітку 1790 року відбулись перемовини між Римом та цивільною владою щодо створення Кам’янець-Подільської єпархії. Підтримуючи ініціативу Сейму, частина подільського духовенства також звернулася до короля і Сейму з пропозицією створення на Поділлі нової єпархії і вихід з-під юрисдикції львівського єпископа.

Проте тогочасний владика Петро Білянський, єпископ Галицький, Львівський і Кам’янецький (1781–1798 рр.) не бажав відмовлятися від юрисдикції на ці території. Відповідно польський король продовжував визнавати його законним єпископом Кам’янець-Подільським.

Єпископ Петро Білянський вирішив проводити собори у Кам’янці-Подільському, у яких часто брав участь особисто.

Дбаючи про належну підготовку священників, єпископ Петро Білянський, крім Генеральної семінарії у Львові, відкрив ще три менші у різних частинах своєї єпархії. Так з’явилися семінарії у Галичі, Кам’янці-Подільському та Барі.

Семінарія у Кам’янці була відкрита між 1790–1793 роками та мала готувати близько 40 семінаристів. Проте у 1796 році семінарія була вже закрита, а її будинок конфіскований російським урядом.

Знищення Кам’янець-Подільської єпархії

Внаслідок Другого поділу Польщі у 1793 році Поділля було поділене і Кам’янець-Подільський опинився на території російської імперії. Ці землі, як і інші, приєднані Росією, заселяли в переважній більшості греко-католики. Тоді ж, у 1793 р., утворюється Подільське намісництво реорганізоване у 1797 р. у Подільську губернію, у якій м. Кам’янець-Подільський стає центром.

Загарбницька та атеїстична ідеологія російської імперії знищила Кам’янець-Подільську єпархію.

У 1793–1795 рр. відбувається перша в історії насильницька ліквідація греко-католиків урядом Російської імперії. І стосувалась вона здебільшого України.

24 квітня 1764 р. імператриця Катерина ІІ надіслала генерал-губернатору Тимофію Тутолміну лист, в якому приписувала цивільній адміністрації підтримувати акцію православного єпископа Віктора Садовського, якому Синод поручив відбирати греко-католицькі храми та приєднувати їх до російського православ’я. За наступні півроку на православ’я насильно було переведено 1607 церков, 1032 священики та 100 219 вірних. У 1802 році Луцький єпископ Стефан Левинський зазначив, що по всій Україні, що опинилася під владою Росії, залишилося заледве 176 греко-католицькі парафії. Ще перед відходом під владу Росії у 1793 році їх налічувалося 3258.

Важливим фактом є те, що російська імперія робила також все можливе, щоб попередити будь-які рухи опору. До прикладу, митрополиту Київському Теодосію Ростоцькому заборонили покидати Санкт-Петербург. Оскільки вірянами Кам’янець-Подільської єпархії були переважно селяни, то навіть у Польщі греко-католицька Церква вважалася «церквою простолюддя». І зрозуміло, що люди не мали жодних ресурсів та засобів, щоб протистояти насильницькій політиці московитів.

«Завдяки» російській анексії Кам’янець-Подільська єпархія втратила всі свої 810 парафій на території, що відійшла під владу Російської імперії. Тим часом у 1795 році російський уряд заснував Кам’янець-Подільську православну єпархію. До неї було включено всі втрачені греко-католиками парафії.

На щастя, збереглась частина древньої Кам’янець-Подільської єпархії, яка опинилась під владою Львівських єпископів. Географічно всі вони перебували по інший берег р. Збруч під австрійським пануванням. Це було 109 парафій у Гусятинському, Скала-Подільському, Червоногородському та Ягільницькому деканатах.

У 1807 році папа Пій VІІ (1742–1823) буллою Inuniversalis Ecclesiae regimine відновив Галицьку митрополію в межах Австрії і за Галицькими митрополитами зберігався титул «єпископ Кам’янця-Подільського». На цій підставі митрополит Андрей Шептицький у 1907 році призначив о. Алексія Зерчанінова генеральним вікарієм Кам’янецької єпархії, яка була тоді в межах Російської імперії.

Відновлення Кам’янець-Подільської єпархії

За незалежної України нарешті припинилося переслідування Української Греко-Католицької Церкви, яке тривало більше як два століття. Воно було розпочате царським російським, а продовжене комуністичним режимами. І хоч ідеологія у двох загарбницьких режимах дещо різнилась, було те, що завжди їх об’єднувало — ненависть до всього українського.

З гордістю можемо згадувати про підпільне життя Кам’янець-Подільської єпархії УГКЦ

Ще під час війни, у 1941 році, за дорученням митрополита Андрея Шептицького у Кам’янці-Подільському у храмі Св. Миколая майже рік служив блаженний Василій Величковський, ЧНІ. Проте в 1942 році німецька окупаційна влада вигнала його з міста.

З осені 1962 року о. Євстахій Смаль, ЧНІ таємно служив для вірян Кам’янця-Подільського в римо-католицькому храмі св. Миколая. І знову ж таки, коли КДБ довідалося про це служіння, то у 1964 році отцю Євстахію наказали покинути місто.

Легалізація УГКЦ відбулася 20 листопада 1989 року. Незламна Церква отримала довгоочікувану волю. Ціна цієї волі — кров та життя сотень мучеників за віру. Відтак УГКЦ розпочало відбудовувати свої знищені структури.

Ця відбудова не оминула й теренів древньої Кам’янець-Подільської єпархії. Завдяки підпільній діяльності священиків УГКЦ в Кам’янець-Подільському була сформована підпільна громада вірян. Офіційно її зареєстрували у 1990 році.

Монаші згромадження отців-василіян та отців-редемптористів повернулися до своїх монастирів.

Найперші громади УГКЦ почали функціонувати у м. Кам’янець-Подільському (1990 р.), м. Волочиську (1995 р.), Хмельницькому (2001 р.), смт. Сатанів (2003 р.), смт. Чемерівці (2003 р.), м Дунаївці (2004 р.) та м. Городок (2004 р.). Незабаром створили та зареєстрували громади в інших містах та селах Хмельницької області.

Особливо вагомий внесок у розбудові релігійного життя належить владиці Василію Семенюку, архиєпископу та митрополиту Тернопільсько-Зборівському. Завдяки його допомозі побудовано багато храмів на території області. Очевидно, не знайдеться жодної парафії, яка б не зверталася за допомогою до митрополита.

Парафії УГКЦ, що на території Хмельницької області, перебували під опікою Тернопільсько-Зборівської Архиєпархії. Хмельницький та Кам’янецький деканати були частиною цієї Архиєпархії.

29 вересня 2003 року за рішенням Синоду Єпископів УГКЦ юрисдикція Тернопільсько-Зборівської Архиєпархії УГКЦ була розширена на території міста Хмельницького та райони: Хмельницький, Віньковецький, Волочиський, Городоцький, Білогірський, Деражнянський, Дунаєвецький, Ізяславський, Кам’янець-Подільський, Красилівський, Летичівський, Новоушицький, Полонський, Славутський, Старокостянтинівський, Старосинявський, Теофіпольський, Чемеровецький, Ярмолинецький.

У 2008 році для обслуговування вірян на цих територіях створили Хмельницький деканат. Декретом архиєпископа і митрополита Василія Семенюка розділили Хмельницький деканат і створили Хмельницький та Кам’янець-Подільський. Першими деканами стали: о. м. Іван Данкевич та о. Антон Федик.

До складу Кам’янець-Подільського деканату входять 18 парафій. У населених храмах цих парафій побудовано 52 нових храми. За даними 2016 року офіційно зареєстровано 75 громад і 2 монастирі.

11 грудня 2015 року у Ватикані повідомили про те, що Святіший Отець поблагословив рішення Синоду Єпископів УГКЦ про створення Кам’янець-Подільської єпархії з осідком в м. Хмельницькому, виокремивши її з території Тернопільсько-Зборівської Архиєпархії та підпорядкувавши її митрополичій резиденції.

Блаженніший Святослав Шевчук призначив владику Василія Семенюка, архиєпископа і митрополита Тернопільсько-Зборівського адміністратором новоствореної єпархії.

7 лютого 2016 року у місті Хмельницькому відбулося торжественне проголошення Кам’янець-Подільської єпархії у катедральному соборі Різдва Пресвятої Богородиці під час Архиєрейської Божественної Літургії, яку очолив Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у співслужінні з іншими єпископами та священиками за участю великої кількості вірних.