У Марійському духовному центрі «Зарваниця» з 2 по 4 березня відбувалася Навчально-формаційна зустріч для душпастирів молоді, організована Патріаршою комісією УГКЦ у справах молоді. Подія об’єднала священників і молодіжні команди з різних архиєпархій, єпархій та екзархатів УГКЦ для спільного навчання, поглиблення компетенцій і посилення служіння молоді в сучасних умовах.
Про це йдеться на сайті «ДивенСвіт».
У межах зустрічі реалізується державна програма «Молодіжний працівник», яку впроваджує Міністерство молоді та спорту України спільно з Всеукраїнським молодіжним центром за підтримки Програми розвитку ООН в Україні. Програма охоплює базовий і спеціалізований тренінги, спрямовані на підготовку фахівців для роботи з молоддю, її розвитку та залучення до активного громадянського життя.
Базовий тренінг, який пройшло 65 учасників, закладає фундаментальні знання про молодіжну політику, принципи участі молоді, методики неформальної освіти й формування молодіжних команд. Спеціалізований тренінг «Залучення та координація волонтерів» відбувається для 12 учасників, які вже закінчили базовий рівень, і він спрямований на розвиток навичок менеджменту волонтерської діяльності та командотворення.
Під час курсу також відбулася онлайн-нарада душпастирів молоді УГКЦ, яка об’єднала представників з України, Європи, Канади та США. Учасники обговорили розвиток програми «Молодіжний працівник», спеціалізовані тренінги, державні ініціативи, міжнародні формаційні проєкти та діаспорні ініціативи, зокрема участь у Світовому дні молоді в Сеулі та Форумі душпастирів Європи.
Навчально-формаційна зустріч у Зарваниці стала платформою для формування спільного бачення майбутнього молодіжного служіння в УГКЦ, сприяючи професійному та стратегічному підходу до душпастирства молоді, розвитку її відповідальності й активної участі в церковному та громадському житті України.
Джерело: Департамент інформації УГКЦ
ПОСЛАННЯ
Святішого Отця Папи Лева XIV
на Великий піст
СЛУХАТИ І ПОСТИТИ
Дорогі браття й сестри!
Великий Піст — це час, коли Церква з материнською турботою запрошує нас повернути таємницю Бога в центр нашого життя, щоб наша віра наново віднайшла свій порив, а серце не розсіювалося серед щоденних тривог і відволікань.
Кожен шлях навернення починається тоді, коли ми дозволяємо Божому слову досягти нас і приймаємо його в слухняності духу. Отже, існує зв’язок між даром Божого слова, простором гостинності, який ми йому надаємо, і перетворенням, яке воно здійснює. Тому великопосний шлях стає сприятливою нагодою для того, щоб налаштувати вухо на голос Господа і поновити рішення слідувати за Христом, проходячи з Ним дорогою, що веде до Єрусалиму, де здійснюється таїнство Його страстей, смерті і воскресіння.
Цього року я хотів би звернути увагу, перш за все, на важливість надання простору Божому слову через слухання, оскільки готовність слухати є першою ознакою, яка виявляє бажання вступити у стосунки з іншим.
Сам Бог, об’являючись Мойсеєві з полум’яного куща, показує, що слухання є характерною рисою Його буття: «Я бачив страждання мого народу в Єгипті і чув його голосіння» (Вих 3,7). Слухання голосіння пригноблених є початком історії визволення, в яку Господь залучає також Мойсея, посилаючи його відкрити шлях спасіння своїм дітям, що потрапили в рабство.
Це Бог, Який залучає, Який сьогодні досягає також нас думками, що викликають тремтіння Його серця. Тому слухання Божого слова у літургії навчає нас більш правдивого слухання реальності: серед багатьох голосів, що проходять через наше особисте і суспільне життя, Святе Письмо робить нас спроможними розпізнати той голос, що здіймається зі страждання і несправедливості, щоб він не залишився без відповіді. Увійти в цей внутрішній стан сприйнятливості означає дозволити Богу навчати нас сьогодні слухати, як Він, аж до того, щоб визнати, що «становище бідних є криком, який в історії людства постійно кидає виклик нашому життю, нашим суспільствам, політичним і економічним системам і, не в останню чергу, також Церкві» [1].
Якщо Чотиридесятниця є часом слухання, то піст є конкретною практикою, яка налаштовує на прийняття Божого слова. Дійсно, утримання від їжі є дуже давньою і незамінною аскетичною вправою на дорозі навернення. Саме тому, що залучає тіло, він робить більш очевидним те, щодо чого ми «голодні» і що вважаємо суттєвим для нашого існування. Тому він служить для розрізнення і впорядкування «апетитів», для підтримки пильними голоду і спраги справедливості, вириваючи їх із почуття приреченості, навчаючи їх, щоб вони ставали молитвою та відповідальністю за ближнього.
Святий Августин, з духовною витонченістю, розкриває напругу між теперішнім часом і майбутнім сповненням, яка пронизує це пильнування серця, коли зауважує: «Протягом земного життя людям належить бути голодними і спраглими справедливості, проте насичення нею належить до іншого життя. Ангели насичуються цим хлібом, цією їжею. Люди ж, навпаки, відчувають голод її, всі спрямовані на прагнення її. Саме це спрямування в прагненні розширює душу, збільшує її спроможність» [2]. Піст, якщо розглядати його в цьому сенсі, дає нам змогу не тільки дисциплінувати прагнення, очищати його і робити вільнішим, але й поширювати його, щоб воно було звернене до Бога і спрямоване на діяння в доброму.
Однак, щоб піст зберіг свою євангельську істину й уникнув спокуси гордості серця, його завжди слід переживати у вірі та покорі. Він вимагає залишатися вкоріненим у спілкуванні з Господом, бо «не постить по-справжньому той, хто не вміє живитися Божим словом» [3]. Як видимий знак нашого внутрішнього зусилля позбуватися, з допомогою благодаті, гріха і зла, піст повинен включати також інші форми стримання, спрямовані на те, щоб ми набули більш поміркованого способу життя, бо «тільки стриманість робить християнське життя сильним і справжнім» [4].
Тому я хотів би заохотити вас до дуже конкретної і часто недооціненої форми стриманості, а саме до утримання від слів, які ображають і ранять нашого ближнього. Почнімо роззброювати мову, відмовляючись від гострих слів, від поспішних суджень, від того, щоб говорити зле про тих, хто відсутній і не може захиститися, від наклепів. Натомість, намагаймося навчитися зважувати слова і плекати ввічливість: у родині, серед друзів, на робочому місці, у соціальних мережах, у політичних дебатах, у засобах комунікації, в християнських спільнотах. Тоді багато слів ненависті поступляться місцем словам надії та миру.
Врешті, Великий Піст підкреслює спільнотний вимір слухання Божого слова і практики посту. Святе Письмо також підкреслює цей аспект різними способами. Наприклад, у книзі Неємії розповідається, що народ зібрався, щоб слухати прилюдне читання книги Закону, і, постячи, приготувався до визнання віри та поклоніння, щоб поновити завіт з Богом (пор. Не 9,1–3).
Подібним чином, наші парафії, сім’ї, церковні групи та чернечі спільноти покликані під час Чотиридесятниці ступати спільним шляхом, на якому слухання Божого слова, а також голосіння вбогих і землі, ставатиме формою спільного життя, а піст підтримуватиме справжнє покаяння. У цьому контексті навернення стосується не тільки сумління окремої людини, але й стилю стосунків, якості діалогу, здатності відкритися на запитання, які ставить реальність, і розпізнавати те, що насправді спрямовує прагнення, як у наших церковних спільнотах, так і серед людства, спраглого справедливості та примирення.
Возлюблені, просімо про благодать Великого Посту, яка зробить наше вухо більш чутливим до Бога і до останніх. Просімо про силу посту, який проходить також через мову, щоб поменшало слів, які ранять, і зростав простір для голосу іншого. І докладаймо зусиль, щоб наші спільноти ставали місцями, де голосіння стражденних знаходить прийняття, а слухання породжує шляхи визволення, роблячи нас більш готовими і старанними у сприянні побудові цивілізації любові.
Від серця благословляю вас усіх і ваш великопосний шлях.
ЛЕВ PP. XIV
Дано у Ватикані,
5 лютого 2026 року,
спомин святої Агафії, діви і мучениціостити. Чотиридесятниця як час навернення», — такою є тема послання Папи Лева XIV на Великий піст 2026 року. Воно було поширене у Ватикані в п’ятницю, 13 лютого.
Посилання:
[1] Апостольське напоумлення Dilexi te (4 жовтня 2025), 9.
[2] Св. Августин, Про користь посту, 1, 1.
[3] Бенедикт XVI, Загальна аудієнція (9 березня 2011).
[4] Св. Павло VI, Загальна аудієнція (8 лютого 1978).
7–8 лютого 2026 року у місті Хмельницькому відбулися формаційні курси для дружин священників Кам’янець-Подільської єпархії Української Греко-Католицької Церкви.
Даний курс проводила спікер Марія Тракало.
Зустріч стала нагодою для духовного зростання, поглиблення знань та особистого спілкування. Упродовж двох днів учасниці мали можливість взяти участь у духовних науках, конференціях і практичних заняттях, присвячених покликанню дружини священника, ролі родини у житті Церкви та збереженню внутрішньої гармонії в умовах сучасних викликів.
Особливий акцент було зроблено на темах моральних і психологічних викликах у подружньому житті та у час війни. Курси проходили в атмосфері відкритості, довіри та щирого ділення досвідом.
Окрім навчальної частини, програма включала спільну молитву, участь у Божественній Літургії та час для неформального спілкування, що сприяло зміцненню єдності та взаєморозуміння між учасницями.
Формаційні курси стали важливим етапом у постійному духовному розвитку дружин священників Кам’янець-Подільської єпархії та ще раз підкреслили значення родини як живої клітини Церкви.
З 26 по 28 січня 2026 року у місті Хмельницькому відбулися формаційні курси для священників Кам’янець-Подільської Єпархії Української Греко-Католицької Церкви. Захід став важливою подією духовного життя єпархії та зібрав духовенство для спільної молитви, навчання й обміну пастирським досвідом.
Головною темою курсів стали «Моральні, психологічні та душпастирські виклики у подружньому житті та у час війни». Учасники мали нагоду глибше осмислити сучасні виклики, з якими стикаються подружжя та родини, а також роль священника у супроводі людей, що переживають складні життєві обставини, спричинені війною.
Упродовж трьох днів священники брали участь у тематичних доповідях, обговореннях і спільних зустрічах, присвячених моральним дилемам, психологічній підтримці подружніх пар, збереженню сімейних цінностей та духовному служінню в умовах тривалої суспільної напруги. Особливу увагу було приділено пастирській чутливості, вмінню слухати, підтримувати та допомагати людям знаходити надію й внутрішню рівновагу.
Головними спікерами були: отець-доктор Ігор Бойко, Марія Тракало і Марія Ярема.
Формаційні курси стали нагодою не лише для поглиблення знань, але й для братерського спілкування, взаємної підтримки та духовного оновлення. Учасники відзначили важливість таких зустрічей, які допомагають краще відповісти на виклики сучасності та ще відповідальніше звершувати своє служіння на благо Церкви й суспільства.
Проведення подібних заходів є важливою складовою постійної формації духовенства та свідченням живої турботи Церкви про людину, родину і спільноту в непростий для країни час.
15 січня у Патріаршому центрі УГКЦ в Києві відбулося представлення першого повного українського видання Єрусалимської Біблії — одного з найавторитетніших католицьких біблійних проєктів ХХ століття, що поєднує біблійний текст і розлогий науково-богословський апарат.
Захід розпочався Архиєрейською Божественною Літургією, яку очолив владика Андрій Хімʼяк, секретар Синоду Єпископів УГКЦ і єпископ-помічник Київської архиєпархії. Відтак презентацію видання розпочали у Синодальній залі Патріаршого центру.
Говорячи про видання, Блаженніший Святослав наголосив, що Українська Греко-Католицька Церква тривалий час не мала повного перекладу Єрусалимської Біблії рідною мовою з розвиненим науково-критичним апаратом. За його словами, першим кроком стало видання Нового Завіту Єрусалимської Біблії у 2009 році з ініціативи Патріаршої катехитичної комісії. «Відтоді ми дедалі гостріше відчували потребу в повному виданні з таким критичним апаратом. І нарешті цей день настав».
На переконання Предстоятеля, видання стане важливим інструментом для єпископів, священників, богопосвячених осіб, катехитів, богословів, викладачів і студентів, а також для всіх, хто прагне глибше пізнавати Святе Письмо.
Українська версія Єрусалимської Біблії поєднує біблійний текст у перекладі з оригінальних мов о. Івана Хоменка зі вступами, примітками й критичним апаратом, перекладеними з третього оновленого видання 1998 року. Проєкт реалізували у два етапи: у 2009 році було опубліковано Новий Завіт і Псалми, а нинішнє видання стало першим повним українським виданням Святого Письма Старого і Нового Завітів із хронологічними та генеалогічними таблицями, алфавітним покажчиком ключових тем, географічними картами та іншим довідковим матеріалом.
Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Вісвальдас Кульбокас підкреслив, що в умовах війни особливо відчувається потреба в духовній силі, яку людина черпає з молитви і Божого слова. За його словами, науково-критичний апарат допомагає щоразу по-новому відкривати біблійний текст.
«Сила Божого слова є найпотрібнішою нам сьогодні, бо саме вона здатна перемогти війну і захистити всіх нас», — зазначив архиєпископ Вісвальдас Кульбокас.
У межах презентації відбулися доповіді, присвячені історії біблійних перекладів, їхньому значенню для формування культур і ролі Божого слова в умовах сучасних викликів.
У презентації взяли участь представники церковного та наукового середовищ. Серед присутніх були також голова Катехитичної комісії Кам’янець-Подільської єпархії УГКЦ — о. Павло Хведорук та заступник голови Катехитичної комісії Кам’янець-Подільської єпархії — п. Ольга Нагорна.
Поява першого повного українського видання Єрусалимської Біблії є важливим кроком у справі поглиблення біблійної формації духовенства, катехитів і мирян та заохочення до живої і постійної зустрічі з Божим Словом у житті Церкви.
Читайте також: «Святе Письмо стало ближче до нас, а ми маємо шанс стати ближче до Божого Слова», — Блаженніший Святослав
У Кам’янець-Подільській єпархії Української Греко-Католицької Церкви другий рік поспіль відбулося святкування Неділі Божого Слова, яку в УГКЦ відзначають у неділю по Богоявлінні. Цей день покликаний нагадати вірним про місце Святого Письма в житті Церкви та її вірних, заохотити до його читання, роздумування і проживання в щоденних обставинах.
З нагоди Неділі Божого Слова, в парафіях єпархії, священники у зверненнях до вірних цього дня підкреслювали значення Святого Письма в житті християнина. Наголошувалося на потребі регулярного читання Божого Слова, особистої молитви Святим Письмом, а також на важливості родинного читання Біблії як простору передавання віри дітям.
У катедральному храмі Різдва Пресвятої Богородиці після Божественної Літургії для дітей було проведено інтерактивну зустріч, присвячену Святому Письму та його значенню в житті християнина. Діти різного віку в доступній формі мали нагоду ближче познайомитися з Божим Словом і замислитися над тим, як слухати його та вчитися жити ним у повсякденному житті. Для учасників парафіяльних спільнот катедрального храму, зокрема Біблійного Кола, ця неділя стала нагодою по-особливому усвідомити цінність регулярних зустрічей, спільного читання Святого Письма та роздумування над ним у церковній спільноті.
Святкування Неділі Божого Слова з використанням матеріалів і пропозицій Патріаршої катехитичної комісії, а також з авторськими доповненнями, відбулося і на окремих парафіях Кам’янець-Подільської єпархії. Зокрема, у місті Славута на парафії Святих Апостолів Петра і Павла, а також у місті Кам’янець-Подільський на парафіях Зарваницької Матері Божої та Матері Божої Почаївської. Для дітей різного віку були проведені цікаві квести та завдання, які допомагали дітям відкривати для себе Боже Слово, ближче його пізнавати та приймати.
Святкування Неділі Божого Слова стало для вірних єпархії нагодою зупинитися і уважніше вслухатися в Боже Слово, яке Господь промовляє до кожного у щоденному житті. Для дітей ця неділя відкрила можливість у простий і близький спосіб пізнати Святе Письмо, а для дорослих – відновити прагнення регулярно читати Біблію та дозволяти Божому Слову провадити у родинному й особистому житті. Такий спільний досвід допоміг глибше відчути, що Боже Слово є живим і дієвим, здатним підтримувати, надихати та вести дорогою віри.
14 вересня 2025 року, у свято Воздвиження чесного і животворного Хреста Господнього, у Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві відбулася особлива подія — урочистий початок Всецерковного паломництва ікони з мощами святого рівноапостольного князя Володимира Великого. Це паломництво, яке триватиме до кінця 2026 року, має охопити всі єпархії та екзархати Української Греко-Католицької Церкви. Святиня вирушила в дорогу до парафій, щоб кожен вірний отримав можливість помолитися перед мощами святого князя та відновити вірність спадщині Володимирового хрещення — джерела віри та духовної ідентичності українців.
3 січня 2026 року дана ікона з мощами прибула у Кам’янець-Подільську Єпархію, і буде перебувати на теренах Хмельниччини до 23 січня.
Молитовне почитання розпочалося з міста Хмельницького, у Катедральному храмі Різдва Пресвятої Богородиці. У Неділю, 4 січня, преосвященний владика Іван Кулик — єпископ Кам’янець-Подільської Єпархії, очолив Літургію. Відтак відбувся молебень до святого Володимира і мирування.
Особливим моментом цього паломництва стала презентація документального фільму «Святий Володимир Великий: Повернення», який підготувало «Живе телебачення». Атмосфера спільного перегляду мала не лише інформативний, а й молитовний вимір, допомагаючи глибше відчути велич постаті рівноапостольного князя та значення цієї святині для сьогодення.
23 січня 2025 року Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, отримав мощі святого Володимира Великого з рук владики Олександра Драбинка, митрополита Переяславського і Вишневського Православної Церкви України. Тоді Глава УГКЦ наголосив: «Мощі святого Володимира для нас є великою святинею, реліквією, бо всі ми діти Церкви Володимирового хрещення».
Так, 14 вересня стало важливим днем для Української Греко-Католицької Церкви, адже саме від Києва розпочалася велика духовна мандрівка, що має об’єднати всю спільноту в молитві та глибшому пізнанні спадщини християнства в Україні.
Джерело: Департамент інформації УГКЦ
Медичним капеланом отцем Миколою Адамовичем, у співпраці з благодійниками, меценатами та релігійними громадами, було організовано залучення спонсорської допомоги для потреб медичного закладу КНП “Полонської міської багатопрофільної лікарні ім. Н. С. Говорун”. Отримана підтримка спрямована на забезпечення лікарні медикаментами, витратними матеріалами, засобами індивідуального захисту та іншими необхідними ресурсами.
Захід відбувся з дотриманням встановлених вимог та був спрямований на надання духовно-моральної підтримки пацієнтам і медичному персоналу. Різдвяна коляда створила атмосферу підтримки, надії та єдності, що є особливо важливим у період свят.
Лікарня продовжує забезпечувати безперервне надання медичної допомоги пацієнтам завдяки спонсорській та благодійній підтримці, залученій за сприяння медичного капелана.
Спонсорська допомога використовується відповідно до нагальних потреб відділень та спрямована на покращення якості медичних послуг, а також створення належних умов для лікування пацієнтів.
Адміністрація лікарні висловлює вдячність усім спонсорам та благодійникам за надану підтримку і відповідальне партнерство. Така співпраця є важливим чинником стабільної роботи медичного закладу та ефективного виконання його основних завдань.
4 грудня в Івано-Франківську відбулася церемонія нагородження переможців Всеукраїнського екологічного конкурсу “Відповідальність за створіння”, ініційованого та в 15-й раз успішно проведеного Екологічним Бюро УГКЦ. Цьогоріч конкурс був присвячений темі “Екологічне покликання” та об’єднав учасників різного віку з усієї України.
Мета — передусім плекання екології душі, яка є запорукою екології довкілля. Конкурс є також вагомим знаряддям для здійснення екологічної місії Церкви, сприяючи екологічному наверненню до Бога, результат якого — любляче та відповідальне ставлення до всього створеного у Христі світу.
Шість цікавих номінацій конкурсу: проповідь, молитва, казка, вірш, відео, малюнок.
Вихованки недільної школи парафії архистратига Михаїла УГКЦ: Марина Кузьміна та Ілона Дацькова взяли активну участь у конкурсі та посіли відповідно 1 і 3 місця в номінації “Відео”.
Дівчата стурбовані долею річки Кудрянки, яка протікає в мікрорайоні Ракове м. Хмельницького, де живуть конкурсантки і де розташована наша церква — місце молитви, зустрічей, друзів і спільних добрих справ.
Екологічна освіта має на меті відповідальне громадянство. Саме тому друге відео дівчат присвячене темі євроінтеграції: усвідомлене сортування відходів, заміна пластикових пакетів на паперові й шопери та відповідальність за друзів наших менших — тих, кого ми приручили.
Створімо Європу в рідній країні — кращої і ріднішої від якої немає в цілому світі.
Нас визнали, ми молодці!
Дякуємо організаторам за гостинний прийом і теплу атмосферу церемонії нагородження, шановним членам журі — за визнання, а меценатам — за щедрі дарунки! Дякуємо отцю Степану Яблунівському, парафії Архистратига Михаїла та недільній школі.
До нових цікавих подорожей і звершень!
