Хмельницький продовжує залишатися надійним тилом для допомоги нашим захисникам. Днями з міста на передову відправили чергову партію спецтранспорту — дев’ять автомобілів, які стануть незамінними у справі порятунку життів та виконання бойових завдань.
Дану допомогу організував отець Юрій Іванюта — парох міста Новара (Італія). Поїздку очолив італієць із міста Новара (Італія) Антоніо Москетто за сприяння української громади в Італії та місцевого капелана-волонтера отця Віталія Футорського.
Було відправлено вісім карет швидкої допомоги, повністю укомплектованих усім необхідним обладнанням для надання екстреної медичної допомоги безпосередньо під час транспортування поранених. Окрім медичних автівок, на фронт також поїхав один позашляховик, який допоможе бійцям у виконанні логістичних завдань у складних польових умовах.
Італійські партнери не обмежилися лише транспортом. Разом із машинами вони доставили значний обсяг гуманітарного вантажу, до якого увійшли:
Владика Іван Кулик, єпископ Кам’янець-Подільської єпархії, на знак вдячності за підтримку України у боротьбі проти російської агресії, у церкві Всіх святих українського народу провів молитву та уділив архиєрейське благословення. Також українські військові подарували італійським волонтерам шеврони, підписані прапори та інші символічні речі.
Спільна праця парафій УГКЦ демонструє силу єднання українців за кордоном та іноземних друзів України. Представники церкви наголошують, що кожна така ініціатива — це не просто передача речей, а вияв солідарності та підтримки тих, хто сьогодні стоїть на захисті демократичних цінностей світу.
У світлі днів Великодня капелани нашої Кам’янець-Подільської єпархії, о. Віталій Футорський та о. Степан Яблунівський, черговий раз вирушили на передову, щоб розділити радість Воскресіння Христового з українськими воїнами.
Попри небезпеку та складні умови, душпастирі відвідали позиції захисників, привізши із собою великодні паски та щирі слова підтримки. У бліндажах і польових укриттях лунала спільна молитва, а короткі богослужіння ставали особливими моментами духовного піднесення для тих, хто щодня дивиться в обличчя війні.
Капелани наголошують, що їхня присутність на фронті — це передусім служіння людині: бути поруч у складні хвилини, розділити біль і тривоги, підтримати добрим словом і молитвою. Великоднє привітання «Христос воскрес!» тут звучить як символ незламної віри у життя, перемогу добра над злом і надію на мирне майбутнє. Особливу вдячність висловлюємо меценатам, які долучилися до цієї благородної акції та допомогли подарувати нашим захисникам частинку великоднього тепла. Серед них — італійські друзі, о. Юрій Іванюта та Антоніо Москетто, чия підтримка стала важливим знаком міжнародної солідарності, братерства та щирої турботи про Україну.
Воїни щиро дякують за такі відвідини, адже вони допомагають відчути, що навіть далеко від дому про них пам’ятають, за них моляться і підтримують. У ці святкові дні духовна єдність стає ще міцнішою, об’єднуючи фронт і тил в одній спільній надії.
Пасхальні місії капеланів є важливим знаком солідарності та любові, які зміцнюють дух українських захисників і наближають довгоочікувану перемогу.
У Кам’янець-Подільській єпархії відбулася зустріч катехитів на тему «Катехит і відновлення: як не вигоріти у служінні». Її метою було підтримати катехитів у їхньому служінні, звернути увагу на важливість відновлення внутрішнього ресурсу та взаємної підтримки.
Зустріч розпочалася спільною молитвою разом із владикою Кам’янець-Подільської єпархії — Іваном Куликом. Архієрей звернувся до катехитів із коротким словом, подякував за їхнє служіння, наголосив на важливості катехитичної праці та уділив своє благословення.
Важливою частиною програми стала зустріч із психологом, під час якої учасники говорили про явище емоційного вигорання, його ознаки та способи запобігання. У формі лекції-практикуму катехити роздумували про баланс між служінням, сімейним життям і особистим відновленням, а також виконували вправи на саморефлексію, що допомогли краще усвідомити власні джерела сили.
Під час зустрічі також обговорили деякі робочі питання катехитичного служіння в єпархії.
Окремою частиною програми стала творча майстерка. Катехити мали можливість розписати шопери у техніці вибійки, створюючи власні візерунки та символи. Така творча праця стала ще одним способом відновлення, нагодою трохи зупинитися, поспілкуватися та побути разом у невимушеній атмосфері.
Зустріч завершилася спільним частуванням та дружнім спілкуванням. На знак вдячності за їхнє служіння катехити отримали невеликі подарунки.
Захід відбувся в рамках проєкту «Світло для світу. Щоб світло віри не згасало», який реалізується за підтримки БО «Українська освітня платформа».
Щиро дякуємо БФ «Карітас-Хмельницький УГКЦ» та о. Івану Данкевичу за те, що “подорожніх у дім прийняли” — надане приміщення для зустрічі катехитів.
У Марійському духовному центрі «Зарваниця» з 2 по 4 березня відбувалася Навчально-формаційна зустріч для душпастирів молоді, організована Патріаршою комісією УГКЦ у справах молоді. Подія об’єднала священників і молодіжні команди з різних архиєпархій, єпархій та екзархатів УГКЦ для спільного навчання, поглиблення компетенцій і посилення служіння молоді в сучасних умовах.
Про це йдеться на сайті «ДивенСвіт».
У межах зустрічі реалізується державна програма «Молодіжний працівник», яку впроваджує Міністерство молоді та спорту України спільно з Всеукраїнським молодіжним центром за підтримки Програми розвитку ООН в Україні. Програма охоплює базовий і спеціалізований тренінги, спрямовані на підготовку фахівців для роботи з молоддю, її розвитку та залучення до активного громадянського життя.
Базовий тренінг, який пройшло 65 учасників, закладає фундаментальні знання про молодіжну політику, принципи участі молоді, методики неформальної освіти й формування молодіжних команд. Спеціалізований тренінг «Залучення та координація волонтерів» відбувається для 12 учасників, які вже закінчили базовий рівень, і він спрямований на розвиток навичок менеджменту волонтерської діяльності та командотворення.
Під час курсу також відбулася онлайн-нарада душпастирів молоді УГКЦ, яка об’єднала представників з України, Європи, Канади та США. Учасники обговорили розвиток програми «Молодіжний працівник», спеціалізовані тренінги, державні ініціативи, міжнародні формаційні проєкти та діаспорні ініціативи, зокрема участь у Світовому дні молоді в Сеулі та Форумі душпастирів Європи.
Навчально-формаційна зустріч у Зарваниці стала платформою для формування спільного бачення майбутнього молодіжного служіння в УГКЦ, сприяючи професійному та стратегічному підходу до душпастирства молоді, розвитку її відповідальності й активної участі в церковному та громадському житті України.
Джерело: Департамент інформації УГКЦ
ПОСЛАННЯ
Святішого Отця Папи Лева XIV
на Великий піст
СЛУХАТИ І ПОСТИТИ
Дорогі браття й сестри!
Великий Піст — це час, коли Церква з материнською турботою запрошує нас повернути таємницю Бога в центр нашого життя, щоб наша віра наново віднайшла свій порив, а серце не розсіювалося серед щоденних тривог і відволікань.
Кожен шлях навернення починається тоді, коли ми дозволяємо Божому слову досягти нас і приймаємо його в слухняності духу. Отже, існує зв’язок між даром Божого слова, простором гостинності, який ми йому надаємо, і перетворенням, яке воно здійснює. Тому великопосний шлях стає сприятливою нагодою для того, щоб налаштувати вухо на голос Господа і поновити рішення слідувати за Христом, проходячи з Ним дорогою, що веде до Єрусалиму, де здійснюється таїнство Його страстей, смерті і воскресіння.
Цього року я хотів би звернути увагу, перш за все, на важливість надання простору Божому слову через слухання, оскільки готовність слухати є першою ознакою, яка виявляє бажання вступити у стосунки з іншим.
Сам Бог, об’являючись Мойсеєві з полум’яного куща, показує, що слухання є характерною рисою Його буття: «Я бачив страждання мого народу в Єгипті і чув його голосіння» (Вих 3,7). Слухання голосіння пригноблених є початком історії визволення, в яку Господь залучає також Мойсея, посилаючи його відкрити шлях спасіння своїм дітям, що потрапили в рабство.
Це Бог, Який залучає, Який сьогодні досягає також нас думками, що викликають тремтіння Його серця. Тому слухання Божого слова у літургії навчає нас більш правдивого слухання реальності: серед багатьох голосів, що проходять через наше особисте і суспільне життя, Святе Письмо робить нас спроможними розпізнати той голос, що здіймається зі страждання і несправедливості, щоб він не залишився без відповіді. Увійти в цей внутрішній стан сприйнятливості означає дозволити Богу навчати нас сьогодні слухати, як Він, аж до того, щоб визнати, що «становище бідних є криком, який в історії людства постійно кидає виклик нашому життю, нашим суспільствам, політичним і економічним системам і, не в останню чергу, також Церкві» [1].
Якщо Чотиридесятниця є часом слухання, то піст є конкретною практикою, яка налаштовує на прийняття Божого слова. Дійсно, утримання від їжі є дуже давньою і незамінною аскетичною вправою на дорозі навернення. Саме тому, що залучає тіло, він робить більш очевидним те, щодо чого ми «голодні» і що вважаємо суттєвим для нашого існування. Тому він служить для розрізнення і впорядкування «апетитів», для підтримки пильними голоду і спраги справедливості, вириваючи їх із почуття приреченості, навчаючи їх, щоб вони ставали молитвою та відповідальністю за ближнього.
Святий Августин, з духовною витонченістю, розкриває напругу між теперішнім часом і майбутнім сповненням, яка пронизує це пильнування серця, коли зауважує: «Протягом земного життя людям належить бути голодними і спраглими справедливості, проте насичення нею належить до іншого життя. Ангели насичуються цим хлібом, цією їжею. Люди ж, навпаки, відчувають голод її, всі спрямовані на прагнення її. Саме це спрямування в прагненні розширює душу, збільшує її спроможність» [2]. Піст, якщо розглядати його в цьому сенсі, дає нам змогу не тільки дисциплінувати прагнення, очищати його і робити вільнішим, але й поширювати його, щоб воно було звернене до Бога і спрямоване на діяння в доброму.
Однак, щоб піст зберіг свою євангельську істину й уникнув спокуси гордості серця, його завжди слід переживати у вірі та покорі. Він вимагає залишатися вкоріненим у спілкуванні з Господом, бо «не постить по-справжньому той, хто не вміє живитися Божим словом» [3]. Як видимий знак нашого внутрішнього зусилля позбуватися, з допомогою благодаті, гріха і зла, піст повинен включати також інші форми стримання, спрямовані на те, щоб ми набули більш поміркованого способу життя, бо «тільки стриманість робить християнське життя сильним і справжнім» [4].
Тому я хотів би заохотити вас до дуже конкретної і часто недооціненої форми стриманості, а саме до утримання від слів, які ображають і ранять нашого ближнього. Почнімо роззброювати мову, відмовляючись від гострих слів, від поспішних суджень, від того, щоб говорити зле про тих, хто відсутній і не може захиститися, від наклепів. Натомість, намагаймося навчитися зважувати слова і плекати ввічливість: у родині, серед друзів, на робочому місці, у соціальних мережах, у політичних дебатах, у засобах комунікації, в християнських спільнотах. Тоді багато слів ненависті поступляться місцем словам надії та миру.
Врешті, Великий Піст підкреслює спільнотний вимір слухання Божого слова і практики посту. Святе Письмо також підкреслює цей аспект різними способами. Наприклад, у книзі Неємії розповідається, що народ зібрався, щоб слухати прилюдне читання книги Закону, і, постячи, приготувався до визнання віри та поклоніння, щоб поновити завіт з Богом (пор. Не 9,1–3).
Подібним чином, наші парафії, сім’ї, церковні групи та чернечі спільноти покликані під час Чотиридесятниці ступати спільним шляхом, на якому слухання Божого слова, а також голосіння вбогих і землі, ставатиме формою спільного життя, а піст підтримуватиме справжнє покаяння. У цьому контексті навернення стосується не тільки сумління окремої людини, але й стилю стосунків, якості діалогу, здатності відкритися на запитання, які ставить реальність, і розпізнавати те, що насправді спрямовує прагнення, як у наших церковних спільнотах, так і серед людства, спраглого справедливості та примирення.
Возлюблені, просімо про благодать Великого Посту, яка зробить наше вухо більш чутливим до Бога і до останніх. Просімо про силу посту, який проходить також через мову, щоб поменшало слів, які ранять, і зростав простір для голосу іншого. І докладаймо зусиль, щоб наші спільноти ставали місцями, де голосіння стражденних знаходить прийняття, а слухання породжує шляхи визволення, роблячи нас більш готовими і старанними у сприянні побудові цивілізації любові.
Від серця благословляю вас усіх і ваш великопосний шлях.
ЛЕВ PP. XIV
Дано у Ватикані,
5 лютого 2026 року,
спомин святої Агафії, діви і мучениціостити. Чотиридесятниця як час навернення», — такою є тема послання Папи Лева XIV на Великий піст 2026 року. Воно було поширене у Ватикані в п’ятницю, 13 лютого.
Посилання:
[1] Апостольське напоумлення Dilexi te (4 жовтня 2025), 9.
[2] Св. Августин, Про користь посту, 1, 1.
[3] Бенедикт XVI, Загальна аудієнція (9 березня 2011).
[4] Св. Павло VI, Загальна аудієнція (8 лютого 1978).
7–8 лютого 2026 року у місті Хмельницькому відбулися формаційні курси для дружин священників Кам’янець-Подільської єпархії Української Греко-Католицької Церкви.
Даний курс проводила спікер Марія Тракало.
Зустріч стала нагодою для духовного зростання, поглиблення знань та особистого спілкування. Упродовж двох днів учасниці мали можливість взяти участь у духовних науках, конференціях і практичних заняттях, присвячених покликанню дружини священника, ролі родини у житті Церкви та збереженню внутрішньої гармонії в умовах сучасних викликів.
Особливий акцент було зроблено на темах моральних і психологічних викликах у подружньому житті та у час війни. Курси проходили в атмосфері відкритості, довіри та щирого ділення досвідом.
Окрім навчальної частини, програма включала спільну молитву, участь у Божественній Літургії та час для неформального спілкування, що сприяло зміцненню єдності та взаєморозуміння між учасницями.
Формаційні курси стали важливим етапом у постійному духовному розвитку дружин священників Кам’янець-Подільської єпархії та ще раз підкреслили значення родини як живої клітини Церкви.
З 26 по 28 січня 2026 року у місті Хмельницькому відбулися формаційні курси для священників Кам’янець-Подільської Єпархії Української Греко-Католицької Церкви. Захід став важливою подією духовного життя єпархії та зібрав духовенство для спільної молитви, навчання й обміну пастирським досвідом.
Головною темою курсів стали «Моральні, психологічні та душпастирські виклики у подружньому житті та у час війни». Учасники мали нагоду глибше осмислити сучасні виклики, з якими стикаються подружжя та родини, а також роль священника у супроводі людей, що переживають складні життєві обставини, спричинені війною.
Упродовж трьох днів священники брали участь у тематичних доповідях, обговореннях і спільних зустрічах, присвячених моральним дилемам, психологічній підтримці подружніх пар, збереженню сімейних цінностей та духовному служінню в умовах тривалої суспільної напруги. Особливу увагу було приділено пастирській чутливості, вмінню слухати, підтримувати та допомагати людям знаходити надію й внутрішню рівновагу.
Головними спікерами були: отець-доктор Ігор Бойко, Марія Тракало і Марія Ярема.
Формаційні курси стали нагодою не лише для поглиблення знань, але й для братерського спілкування, взаємної підтримки та духовного оновлення. Учасники відзначили важливість таких зустрічей, які допомагають краще відповісти на виклики сучасності та ще відповідальніше звершувати своє служіння на благо Церкви й суспільства.
Проведення подібних заходів є важливою складовою постійної формації духовенства та свідченням живої турботи Церкви про людину, родину і спільноту в непростий для країни час.
15 січня у Патріаршому центрі УГКЦ в Києві відбулося представлення першого повного українського видання Єрусалимської Біблії — одного з найавторитетніших католицьких біблійних проєктів ХХ століття, що поєднує біблійний текст і розлогий науково-богословський апарат.
Захід розпочався Архиєрейською Божественною Літургією, яку очолив владика Андрій Хімʼяк, секретар Синоду Єпископів УГКЦ і єпископ-помічник Київської архиєпархії. Відтак презентацію видання розпочали у Синодальній залі Патріаршого центру.
Говорячи про видання, Блаженніший Святослав наголосив, що Українська Греко-Католицька Церква тривалий час не мала повного перекладу Єрусалимської Біблії рідною мовою з розвиненим науково-критичним апаратом. За його словами, першим кроком стало видання Нового Завіту Єрусалимської Біблії у 2009 році з ініціативи Патріаршої катехитичної комісії. «Відтоді ми дедалі гостріше відчували потребу в повному виданні з таким критичним апаратом. І нарешті цей день настав».
На переконання Предстоятеля, видання стане важливим інструментом для єпископів, священників, богопосвячених осіб, катехитів, богословів, викладачів і студентів, а також для всіх, хто прагне глибше пізнавати Святе Письмо.
Українська версія Єрусалимської Біблії поєднує біблійний текст у перекладі з оригінальних мов о. Івана Хоменка зі вступами, примітками й критичним апаратом, перекладеними з третього оновленого видання 1998 року. Проєкт реалізували у два етапи: у 2009 році було опубліковано Новий Завіт і Псалми, а нинішнє видання стало першим повним українським виданням Святого Письма Старого і Нового Завітів із хронологічними та генеалогічними таблицями, алфавітним покажчиком ключових тем, географічними картами та іншим довідковим матеріалом.
Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Вісвальдас Кульбокас підкреслив, що в умовах війни особливо відчувається потреба в духовній силі, яку людина черпає з молитви і Божого слова. За його словами, науково-критичний апарат допомагає щоразу по-новому відкривати біблійний текст.
«Сила Божого слова є найпотрібнішою нам сьогодні, бо саме вона здатна перемогти війну і захистити всіх нас», — зазначив архиєпископ Вісвальдас Кульбокас.
У межах презентації відбулися доповіді, присвячені історії біблійних перекладів, їхньому значенню для формування культур і ролі Божого слова в умовах сучасних викликів.
У презентації взяли участь представники церковного та наукового середовищ. Серед присутніх були також голова Катехитичної комісії Кам’янець-Подільської єпархії УГКЦ — о. Павло Хведорук та заступник голови Катехитичної комісії Кам’янець-Подільської єпархії — п. Ольга Нагорна.
Поява першого повного українського видання Єрусалимської Біблії є важливим кроком у справі поглиблення біблійної формації духовенства, катехитів і мирян та заохочення до живої і постійної зустрічі з Божим Словом у житті Церкви.
Читайте також: «Святе Письмо стало ближче до нас, а ми маємо шанс стати ближче до Божого Слова», — Блаженніший Святослав